Сценарій патріотичного свята, про реальні події в Україні «Неоголошена війна»

Сценарій патріотичного свята про реальні події в Україні

«Неоголошена війна»

 

Діти виконують пісню «Україно, ми твоя надія»

Ведучий І : Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися.

Ведучий ІІ : Наша держава розташована в центрі Європи. Через всю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро — одна з найбільших річок Європи.

Ведучий І : На берегах Дніпра розташована столиця нашої держави, її серце – місто Київ.

Ведучий ІІ : З півдня Україну омивають моря – Чорне та Азовське.

Ведучий І : На заході здіймаються біля неба вершини Карпат. На півночі територія покрита густими лісами.

Ведучий ІІ : А далі на південь природні пейзажі змінюються, переходять у вільні степи…

Ось така дивовижна природа нашої неньки України.

Ведучий І : Справді, немає у світі кращого неба, ніж небо України. Високе, як наш дух, воно благословляє свою Вкраїноньку, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не віддалити від рідної землі.

Ведучий ІІ : Україна – це територія гідності та свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи та революція 2013 року – Революція гідності.

Ведучий І : Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою Європейськість, гідність, своє ставлення до свободи.

Ведучий ІІ : Земля моя рідна – це моя Україна. Щасливі ми, що народились і живемо на цій чудовій, багатій землі. Я вже знаю, якого кольору літо. До 2013 року воно буяло пишними барвами квітів, заплітало пишну пшеничну косу поля, п'янило оранки сокових трав.

1. Так би, людоньки, вік нам жити,

Набиратися духовних сил,

Бога славити, дітей ростити,

Світла прагнути і краси!

2. Але грізні години прийшли –

Революцій і воєн шквал,

Злі, криваві вітри загули,

Вбивств і голоду дикий шквал.

Заспівати 1 куплет пісні «Ой у лузі червона калина похилилася»…

3. Не встигли дзвони поминальні віддзвонити

І сльози скапати за вбитими синами,

Як знову горе, — Неньку ріжуть рідні діти,

Яким сусіди злі рідніші є від мами.

4. І плаче світ, на нього дуло автоматне

Так хижо дивуватись, і холодом відганяти.

Зігнулося дерево квітуче і ошатне,

Скривилося сонце, болімо у скронях крышу стугонити.

5. Що зі країною? Звідкіль ця дуальність?

Може це марево? У сні я чи у комі?

Вмикаю комп і телевізор. Це реальність.

Війна запалює іскру. Душа на зломі.

6. Це не кіно, це страх війни,

Де сталь горить і тіло рветься.

Де смерть, як смерч, нестись,

Вриваючись у мирні сні.

7. Це не кіно, це справжня кров

Фарбує землю у колір вишні;

Це сходять засіви торішні

Братоненавісті та змов.

8. Це не кіно. Реальність, так!

Та сили наберемо і злості,

Гопак станцюємо на кістках

Будь-яких мастей посіпак.

9. О. Боже, дай усе це винести, не впасти,

Набратись мудрості одвічної і сили.

Врятуй народ мій, Україну від напасті.

Розчисти зло, яке так підло натрусили.

10. Злетілися московські круки

Мою Україну розпинати...

І заламали Сходу руки,

Щоб кров моїх дітей спити.

11. Нові загарбники чи юди

Війну несуть за срібняки.

І піднялися в єднанні люди,

Щоб рідні захистити стежки.

12. У вогні конає земля мила

(Загині сотня не одна…)

І б'ється птахом Україна

Братами зраджена, свята.

Ведучий І:  Навесні 2014 року українці обрали нового президента, нову владу, європейський шлях розвитку та реформ.

Ведучий ІІ:  Здавалося, все закінчилося, минуло і більше ніхто не пройде шляхом тих кривавих подій. Та не так сталося, як гадалось.

Ведучий І:  Кремлівська влада та колишні керівники України, які пограбували народ, знищили українську армію, приготували для українців ще одне страшне випробування – ВІЙНУ !

Ведучий ІІ:  Ніхто навіть не міг уявити, що в 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між братніми народами. Російська армія, ховаючись за спинами мирних жителів Донбасу, прикриваючись гаслом про захист російськомовних українців від фашистської хунті, розпочала знищення України зі Сходу.

Ведучий І:  Розпочалася неоголошена війна. Розпочалася мобілізація цвіту нашої держави – молодих хлопців, татусів, братів, сусідів біля зони АТО для захисту кордонів та цілісності Української держави.

13. Майдан. Повстання за права

Проти корупції та зла.

Героїв – через жорна.

Всі разом: Неоголошена війна.

 

 

14. У церквах відспівування, плач.

Верхівки зміна. А кат –

У Росії. Братня сторона?

  Всі: Неоголошена війна.

15. Зелений шолом без ознак.

Півострів Крим. Відбитий гак.

Угоди - до морського дна

Всі: Неоголошена війна.

16. Сепаратизм та тероризм.

Обстріляний патріотизм.

Схід. Південь. Піскіт. План Кремля .

Всі: Неоголошена війна.

17:  Кордон. Під ним чужа броня –

Споряди. Танки. Страх щодня.

Душа – натягнута струна.

всі: Неоголошена війна.

18. Це чорне марення якесь!

У тривозі світ і край весь.

У серці цвяху ця весна. -

всі: Неоголошена війна.

19. Та віримо, що правда з нами, Бог.

Звільнить господи нас від тривог.

І ляже карою вина –

Всі: Неоголошена війна.

Ведучий І:  Я вже не знаю, якого кольору літо. Бо тепер воно має обличчя смерті, холодний погляд війни.

Ведучий ІІ:  Тисячі українців, що встояли на Майдані, взяли зброю до рук, вирушили на Схід України, на Донбас, до зони АТО, щоб захистити завоювання Революції Гідності.

20. Ми забули воєн нещастя .

Нам комфортно жилося зі світом.

Наші хлопці купалися в ласці,

Як вареники в олії із сиром.

21. Їх тепер із дому забрали.

Йде війна, хоч не голосили.

А війна – це вогонь і рани,

Холод, голод, а ще... могили.

22. Тут сльозу не вранці матуся.

Тут година пливе добою.

Тут не місце казати: "Боюсь!"

Спиш, як заєць, ідеш до бою.

23. Тут гартуєш і дух, і Тіло

І стоїш до кінця вперто.

За тобою сім'я й країна.

Честь відстояти їх, навіть умерти.

 Ведучий ІІ:  У домівках українців чути плач та щирі молитви, які заносять до Бога матері, дружини, діти, батьки та прості пересічні громадяни нашої держави.

Ведучий І:  На парафіях відправляються молебні за воїнів, за крвще майбутнє України, за ворогів…

24. Здригнулася земля, зайшлася криком:

«Сину!   Збережи та захисти».

Вийшла мати із іконним ликом:

«Йди, синочку. Хто ж, якщо не ти».

25. Спалахнуло небо, впало крижнем:

«Сину, збережи і захисти»,

Вийшла жінка з немовлятком нижнім:

«Йди, коханий. Хто ж, якщо не мі».

26. І вже ні сина, ні чоловіка,

лише чорніє спалена земля.

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність,

Дух і віра, небо та земля.

27. Та треба комусь рідний край боронити,

Від ворога нашу країну звільнити.

Тож, хлопчики, любі, прошу вас, тримайтесь!

Отримайте нам мир і додому вертайтеся!

Звучить пісня В. Петрененка «Україно…»

Ведучий І:  Але ніхто не очікував, що за таку коротку годину український народ так зміцніє духом. Тисячі добровольців та воїнів запасу йдуть на війну обороняти Україну від свавілля кремлівських бойовиків.

Ведучий ІІ:  Серед перших воїнів АТО, які добровільно, за покликом серця вирушили на війну, були і наші земляки.

Ведучий І:  З вірою в серці, без жодних вагань вони їхали боронити Схід України від російських бойовиків.

Ведучий ІІ:  Хлопці, які беруть і брали участь у АТО – це герої, захисники…

Так називаємо ми їх і цінуємо їхній непідробний патріотизм. І немає прощення нікому у війні, у якої гине молодість.

28. Солдате, гвардійцю, до тебе звертаюсь.

За мужність у поклоні доземнім схиляюсь.

Я знаю, це страшно, як рвуться снаряди,

Як землю вогнем обціловують "Гради".

29. Як важко в бою і в дорозі ночами

Без теплого ліжка, без усмішки мами,

Я знаю, це сумно, як ранені друзі,

Як смерть хитрі пастки кидає в окрузі.

30. Якщо зібрати сльози матерів,

Що пролилися за дочок і синів,

Які навік у битвах полягли,

Які за щастя юність віддали,

То море створиться із сліз тих,

Зі сліз сумних, гнівних і палких.

(Демонстрація фільму про героїв Яворівського району, які загинули

в АТО).

Ведучий І : Ця війна забрала життя багатьох молодих українців. У багатьох домівках не дочекалися із зони АТО чи то батька, чи то сина, чи то брата, чи то сусіда, чи просто знайомої людини.

Ведучий ІІ:  Ці люди – справжні герої, вони загинули як герої і повертають їх як героїв. У кожній області, у кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих біля трун, і місцеві жителі зі свічками в руках у дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану героям.

Ведучий І:  Адже герої не вмирають! Вони завжди будуть жити у наших серцях. По країні з'являються перші вулиці, майдані, школи названі на честь загиблих воїнів.

(Виходять діти із запаленими лампадками в руках.)

31. Сьогодні я молюся за Україну,

За всіх померлих і за всіх живих,

Які будь-що бороняти Україну,

Поки стукіт серця не затих.

32. Сьогодні я молюся за батька й брата,

За чиюсь матір, за її синів,

Всіх кривдників чекає вже розплата,

На жаль, ціною багатьох життів.

33. Довіку будуть плакати мами

За дітьми, убитими війною.

І нитка у негоду рани

У тих, хто вийшов із пекла бою.

34. Мені так шкода шкірного життя,

Яке війна на Сході обірвала.

У небо йде солдат без вороття,

А вдома мати так його чекала.

35. А вдома жінка – писанка з лиця,

Татусь і дід старий – ховають сльози.

Втратили діти, будуть без батька.

Не повість,- із життєвої це прози.

36. Чому напали? Важко усвідомити.

Яку таку ідею вищу мають?

Ми просто жити хотіли, краще жити!

За це нам тіло "Градом" розривають.

( Дівчинка співає пісню «Мальва», яку виконує Ані Лорак.)

Ведучий І:  Але, на жаль, кожного дня із засобів масової інформації дізнаємось про нові жертви серед українських воїв, українського населення.

Ведучий ІІ:  Це означає, що не лише батьки втрачають своїх синів, дружини- коханих чоловіків, діти – батьків, але і ми – своїх захисників .

Ведучий І : Це велика кривава рана, яка залишається назавжди в нашій пам'яті, в історії України.

Ведучий ІІ : Давайте, хвилиною мовчання, вшануємо пам'ять загиблих воїнів.

(Хвилина мовчання(всі присутні на святі встають)) .

Ведучий І : Ще одними Ангелами хоронителями для бійців на сході стали волонтери.

Ведучий ІІ : Є такі люди і в нашому селіщі. (Назвати їх поіменно).

Тож давайте подякуємо їм оплесками за Їхні великі і милосердні серця .

37. Волонтери, ви посланці Бога

       В дар приносите годину, сили власні.

       Часом, важко лягає дорога,

        Але наміри кличуть прекрасні.

38. Я плакучим схиляюся верб'ям

Перед вашим трудом героїчним.

Хай він навіть, як макові зерна-

Проростіть у пам'ять світу навічно.

Вчитель: Низький уклін Вам за Вашу працю. Нехай Всевишній віддасть Вам за Вашими чинами.

39. Рве серце біль, мов буря простір,

Перевертає все нутро,

Коли дивлюся на наших хлопців,

Що було поранено у АТО.

40. Ще вчора світ голубив хати,

Жив край без страху і вогню.

І знавши – є день, щоб працювати,

А ніч – для спокою та сну.

41. Сьогодні в дім прийшла руїна,

Стріляє зрада з-за плечей

Вогнем лжебратської країни

І хижим блиском очей.

42. Гадали, ми здобули волю,

Та ворог намір причаїв,

Давно накреслював недолю

Країні маків та солов'їв.

43. Та скільки б не плелася зрада,

Брехня не лилася в ефір,

На повний зріст стане правда,

У слави край знесешся до зір.

44. Шлю медикам листівку я в конверті –

Отим, що не чекали нагород,

А рятували хлопчиків від смерті-

І на Майдані, і під час АТО.

45. Є серед них і поранені, і вбиті.

З них ніхто не піде у небуття.

З їхньої крові виростали маки в житі,

Їх вмінням поверталося життя.

46. Багато з них покликані є Богом.

Такі зустрічалися на шляху до мене.

Робота їх – щасливим епілогом

У мого та моїх дітей бутті.

47. Сьогодні щедрі я слова говорю їм

І щире, тепле серце биття.

Всім, хто від хвороб, смертей рятує

Добра Вам, любі, доброї життя.

48. Не обходитися на війні не лише без медичних працівників, а й без лікарів людських душ – священиків.
49. Поїхав і священик на війну-

Чи не воювати, душам послужити.

Він знав, що його можуть там убити,

Але все ж таки поїхав на війну.

50. Він міг собі у теплій хаті жити,

У неділю, у свята службу відправляти,

Та хтось же повинен підтримати солдата,

Ні, він не міг у теплій хаті жити!

51. Поїхав, щоб душі очищати,

Господь покликав, і він поїхав тихо.

І хай вогонь там, кулі – справжнє лихо,

Воякам треба душі очищати!

52. Нехай Матір Божа покриє своїм омофором усіх, хто хоч якоюсь мірою був причетний до подій на сході України.

(Виконання пісні «Любіти України

»).

Вчитель: Сьогодні на нашому заході присутні справжні герої – учасники АТО.

(Оголосити кожного з них та вивести на сцену.)

Привітайте їх гучними оплесками. Просимо Вас піднятися на сцену,

хай усі побачити справжніх героїв, які пройшли жахіття війни і щасливо повернулися до своїх домівок.(Оплески.)

Це наші герої! Ці чоловіки були безпосередніми учасниками подій, про які ми з вами дізнаємось зі ЗМІ.

(Запитати учасників АТО до слова).

53. Ми дякуємо Вам, захисники,

За те, що край наш рідний боронили.

Що голови в покорі не схилили,

Ішли в бій, як справжні козаки.

54. Хай страх не раз дивувався в анфас,

І хай в окопі без матраца спали,

Ві Україну мужньо захищали,

Хоч «Гради» й кулемети рвали Вас.

55. Завдяки тим, хто з останніх сил

У бій Вас вів і прикривавши надійно.

А тим, хто кинув смерті в обійми,

Погань навіку стоном з могил.

(Запитання воїнам АТО від дітей, які приготували свято. Учасники війни відповідають дітям.)

56. У слізній хмарі Україна –

Синів багато полегло.

На сході згарище, руїна,

Розбите місто та село.

57. Напнула чорну хустку мати,

Ночами виє, мов сова,

А друга чекає на свого солдата,

Ні в мертвих, ні в живих нема.

58. Ще інша в личко цілує-

Живий! Прийшов відпочити.

Над ним голубкою воркує,

Любов впліта у шкірну мить.

59. А скільки неньок почорнілих –

Сіні каліками прийшли.

У терористів озвірілих

Майбутнім снам страхи знайшли.

60. Спасибі Вам, герої, що ви є,

Що попри всі жахіття Ви — нескорені,

Хоч часто і немиті, і неголені,

Воюєте із тим, що Бог дає…

61. Спасибі Вам за мужність і любов

До нашого народу, краю рідного.

Час урожаю викохалася хлібного,

А ви йдете крізь кулі, смерть і крышу.

(Діти виготовили нагороди (МЕДАЛІ) для учасників АТО. Провести нагородження під вигуки – «ГЕРОЙ»).

62. Двісті і триста їдуть біля тіл.

А решта в бій, до маршу урочистого.

Тож хочеться вдихнути світові чистого!

Чи знайдете нам? Чи достатньо вам сил?

63. Хай навколо темрява пройде

Україна зодягнеться

Та у синьо-жовті строї,

Крила зранені загоїти.

64. Як загоїти, твердо стане,

У вись небесну глянь,

Та й злетіти над краями!

Вірмо в це, бо правда з нами!

(Діти виконують пісню «Ми за мир»)

65. Війна – це випад свідомості,

Це горе, розруха, смерті,

Застиглість у невідомості,

У багаттях круговерті.

66. Війна – це напад відчаю,

Це сльози, що горло душати,

Життя, що скапує свічею,

Осот, що свободу глушити.

67. Війна –це спокою тріщина,

Це страх та кров на мундирі.

Це вдівство і безбатьківщина

(Всі разом): Давайте жити у світі!

(Учні виготовили листівки солдатам. Провели майстер клас з розпису Яворівської дерев'яної іграшки – розписували Ангеликів, які вручають атовцям як обереги.) , які, не шкодуючи життя, захищають межі нашої держави.)

Вручення листівок та оберегів воїнам АТО.

(Пісня О. Пономарьова «Заспіваймо пісню за Україну», яку виконують учасники свята.)

 

Підготувала та провела

вчитель початкових класів

Шклівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Яворівського району

Львівської області

Мирослава Грабовська